Історія справи

Постанова ВГСУ від 17.03.2026 року у справі №953/7411/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року

м. Київ

справа № 953/7411/24

провадження № 51 - 4424 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221130000610 від 08 квітня 2024 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ст. 369 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 369 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 гривень.

Прийнято рішення щодо запобіжного заходу та речових доказів у кримінальному провадженні.

За обставин, детально наведених у вироку суду, ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 07 квітня 2024 року близько 22 години 03 хвилини, перебуваючи біля будинку № 81 за адресою: м. Харків, вул. Петропавлівська (колишня назва Челюскінців), усвідомлюючи, що вчинив порушення Правил дорожнього руху, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП, а працівник поліції є службовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, діючи умисно, достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, запропонував працівнику поліції ОСОБА_8 , який виконував покладені на нього обов`язки поліцейського, надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 200 доларів США за нескладання стосовно нього адміністративного протоколу про порушення ним ст. 130 КУпАП.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст заперечень

У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на допущені судами попередніх інстанцій істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до необґрунтованого засудження ОСОБА_6 за ст. 369 ч. 1 КК України. Зазначає, що судами не з`ясовані дійсні обставини події, не дано належної оцінки відеозаписам, на яких зафіксовано ці обставини, та зроблено необґрунтовані висновки про те, що ОСОБА_6 пропонував неправомірну вигоду працівнику поліції. Вважає, що покази єдиного свідка обвинувачення ОСОБА_8 є завідомо неправдивими, оскільки він є заінтересованою особою, а дані, викладені в рапорті ОСОБА_9 , суперечать фактичним обставинам події та не узгоджуються з відеодоказами, долученими до матеріалів справи, тому не мали враховуватися судом при винесенні обвинувального вироку. Крім того, зазначає, що судами не дано належну оцінку стану ОСОБА_6 , який на момент подій перебував у стані алкогольного сп`яніння, а також обставині того, що йому не були роз`яснені положення ст. 369 ч. 1 КК України та відповідні наслідки таких його дій. За таких обставин захисник заперечує наявність в ОСОБА_6 прямого умислу на пропозицію надання неправомірної вигоди працівнику поліції як службовій особі, що виключає кваліфікацію його дій за ст. 369 ч. 1 КК України. За змістом касаційної скарги, на думку захисника, судами також належним чином не перевірено та не спростовано факт провокації надання неправомірної вигоди або підкупу.

В запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 вказує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від інших учасників судового провадження не надходило.

Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду. В окремих заявах засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 указали, що просять проводити касаційний розгляд без їх участі. Заяв про відкладення касаційного розгляду від інших учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасника судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу,

та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України

та на які є посилання у касаційній скарзі, не є відповідно до вимог

ст. 433 ч. 1, ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч. 1 КК України, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 369 КК України, характеризується прямим умислом, тобто якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Об`єктивною стороною надання неправомірної вигоди службовій особі є пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Складовою частиною об`єктивної сторони вказаного складу злочину є наявність у службової особи, якій передається неправомірна вигода, повноважень на вчинення чи невчинення в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 369 ч. 1 КК України, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку всім доказам у кримінальному провадженні, ретельно з`ясував обставини кримінального правопорушення, дослідив відеозаписи події, врахував позицію і доводи сторони захисту та навів у вироку мотиви, з яких визнав доводи сторони захисту необґрунтованими.

Так, місцевий суд врахував, що відповідно до посадової інструкції інспекторів УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , затвердженої наказом ДПП № 5217 від 22 листопада 2018 року, до функцій інспекторів належить: безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством; розгляд справ про адміністративні правопорушення.

У сфері забезпечення безпеки дорожнього руху інспектор під час несення служби здійснює також: контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху чинних правил, норм і стандартів, у сфері безпеки дорожнього руху; заходи із забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Під час несення служби інспектор з метою виконання завдань має право використовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки. Відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису для виявлення і фіксації правопорушень, зокрема нагрудні відеокамери (відеореєстратори).

Згідно графіку несення служби особовим складом батальйонів УПП в Харківській області ДПП на квітень 2024 року, затвердженого т.в.о. начальника УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_13 , батальйон № 1 здійснював чергування 07 квітня 2024 року.

Судом першої інстанції враховано інформацію з книги нарядів роти № 6 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП, розстановки сил та засобів роти № 6 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП з 19 години 00 хвилин 07 квітня 2024 року до 07 години 00 хвилин 08 квітня 2024 року, журналу реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю, роздавальних відомостей відеореєстраторів та рацій № 196/9 та № 196/10 від 07 квітня 2024 року, про те, що працівники УПП в Харківській області ДПП: заступник командира роти № 1 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП капітан поліції ОСОБА_8 , інспектор взводу № 2 роти № 6 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_12 та інспектор взводу № 1 роти № 6 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_11 , 07 квітня 2024 року (нічна зміна) за нарядом № 1251 здійснювали патрулювання території Київського району м. Харкова, мали у наявності три нагрудні відеореєстратори EDESIX VB-400 (заводські серійні номери: 470917, 470127, 475995). За нарядом № 1251 був закріплений службовий транспортний засіб марки «Toyota», моделі «Corolla» з номерним знаком НОМЕР_1 , відповідно до наказу ДПП від 26 березня 2024 року № 611 «Про закріплення службових транспортних засобів».

Відповідно до протоколу огляду предметів (відеозапису) від 25 квітня 2024 року, місцевим судом встановлено, що старший слідчий СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_14 у приміщенні ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області 25 квітня 2024 року у період часу з 14 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин здійснив огляд дисків DVD+R 4.7 «Mastak», на яких містяться файли «export-51sac», «export-i8161» та «export-2n9qi». Загальним переглядом файлів «export-51sac» та «export-i8161» встановлено, що відеозаписи здійснювалися боді-камерами з реєстраційними номерами № 475995 та № 470127, які встановлені на чоловікові, вдягнутому у формений одяг Національної поліції України. Даний відеозапис здійснювався у нічний час. На відеозаписі зафіксовано присутність чоловіка, який одягнутий у цивільний одяг, яким є ОСОБА_6 . Відеозапис здійснюється на вулиці на узбіччі автодороги. Під час спілкування з ОСОБА_6 співробітник поліції пропонує йому пройти тест на стан алкогольного сп`яніння. Після проходження тесту ОСОБА_6 під час спілкування з працівниками поліції пропонує їм вирішити питання щодо нескладання адміністративного протоколу на місці, на що отримує відмову та повідомлення про кримінальну відповідальність за вказані дії з боку ОСОБА_6 .

Додатком до вказаного протоколу є два диски, які були відтворені у судовому засіданні місцевого суду та на яких зафіксовано обставини події, що мали місце 07 квітня 2024 року за участю ОСОБА_6 . На відеозаписі зафіксовано як працівники патрульної поліції рухаються на службовому автомобілі, зупиняються на узбіччі дороги позаду транспортного засобу «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виходять з автомобіля та звертаються до водія транспортного засобу «Mitsubishi», на що водій надає для перевірки документи. Надалі поліцейський повідомляє, що під час спілкування з водієм у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та пропонує пройти огляд для встановлення ступеню алкогольного сп`яніння, на що водій ОСОБА_6 погодився. Поліцейський проводить із водієм процедуру огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер та повідомляє, що результат огляду - 1,43 % проміле, що перевищує норму споживання 0,2 % проміле. Працівники поліції повідомляють ОСОБА_6 , що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння і стосовно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення, на що водій ОСОБА_6 говорить «давайте решим на месте» та пропонує поліцейському 100 доларів США, тримаючи у руках грошові кошти. На вказану пропозицію поліцейський відповідає відмовою та повідомляє водію, що за вказану пропозицію передбачена кримінальна відповідальність. Після чого ОСОБА_6 знову декілька разів пропонує вирішити питання на місці та пропонує поліцейському вже 200 доларів США, на що поліцейський відповідає, що рішення вже прийнято, і стосовно водія буде складений протокол. Надалі поліцейський телефонує на службу 102 та повідомляє про те, що екіпаж зупинив водія, який пропонує неправомірну вигоду працівнику поліції в сумі 200 доларів за нескладання адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП, повідомляє, що потрібна слідча група. Поліцейський складає документи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що займає посаду т.в.о. командира роти № 6 УПП в Харківській області. 07 квітня 2024 року він разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заступили на службу. Під час патрулювання вулиці Петропавлівської у місті Харкові, неподалік від будинку № 81, вони зупинили транспортний засіб «Mitsubishi». Під час перевірки документів водія вказаного автомобіля ОСОБА_6 та спілкування з ним у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. У зв`язку із цим було проведено огляд водія ОСОБА_6 на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою «Драгер», результат якого склав 1,41 проміле. Водію було повідомлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння та стосовно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Після чого водій ОСОБА_6 , тримаючи у руках грошові кошти, почав пропонувати свідку неправомірну вигоду, щоб стосовно нього не складали адміністративний протокол. Водієві було роз`яснено, що будь-які пропозиції будуть кваліфікуватися за ст. 369 КК України. Не зважаючи на таке попередження, ОСОБА_6 запропонував йому спочатку 100 доларів, потім 200 доларів США за нескладання адміністративного протоколу. Водієві ще раз було наголошено, що за вказану пропозицію передбачена кримінальна відповідальність. Свідок зазначив, що вказану пропозицію водій висловлював йому особисто. Надалі свідок зробив виклик на чергову реєстрацію на лінію 102 і доповів про протиправні дії водія. Через деякий час прибула слідчо-оперативна група, яка зафіксувала цей факт.

Свідок ОСОБА_8 був попереджений судом про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, приведений до присяги, а тому підстав сумніватися у його показах у місцевого суду не було.

Також суд першої інстанції дослідив та врахував:

- рапорт, складений 07 квітня 2024 року інспектором взводу 1 роти 6 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_15 про те, що під час патрулювання 07 квітня 2024 року території Київського району м. Харкова у складі екіпажу 1251 (Гунько, Білінський, Ревякін), а саме - вул. Петропавлівська (кол. назва Челюскінців), був зупинений транспортний засіб Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки документів у ОСОБА_6 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим водій ОСОБА_6 на місці зупинки пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 6820. Результат огляду склав 1,43 проміле, що підтверджується тестом № 2385 від 07 квітня 2024 року. Під час складання адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП ОСОБА_6 почав пропонувати неправомірну вигоду у розмірі 200 доларів США за нескладання адміністративного протоколу. ОСОБА_6 було попередженого про кримінальну відповідальність за ст. 369 КК України, однак ОСОБА_6 жодним чином не відреагував на попередження та продовжив пропонувати неправомірну вигоду;

- рапорт чергового інспектора Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, згідно якого зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що 07 квітня 2024 року о 22 годині 20 хвилин за адресою: м. Харків, вул. Петропавлівська (кол. назва Челюскінців), буд. 81, Екіпаж-1251 повідомив, що водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на авто «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пропонував неправомірну вигоду у розмірі 200 доларів США за нескладання протоколу за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Заявник: ОСОБА_8 .

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, в тому числі й інші наявні в матеріалах провадження письмові та речові докази, врахувавши показання ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_8 , надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 здійснив пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, чим скоїв злочин, передбачений ст. 369 ч. 1 КК України.

При цьому суд першої інстанції безпосередньо в судовому засіданні дослідив усі докази, на які послався у вироку, забезпечивши стороні захисту можливість давати пояснення та показання з приводу обвинувачення, збирати і подавати суду докази, висловлювати в судовому засіданні свою думку та користуватись своїми правами, і відхилив версію сторони захисту, зазначивши у вироку ґрунтовні мотиви такого рішення.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у вироку зазначено формулювання обвинувачення ОСОБА_6 , визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 374 КПК України.

Захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 не погодився із вироком суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду, більшість доводів якої є аналогічними доводам касаційної скарги захисника щодо незаконності та необґрунтованості вироку суду.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, тобто процесуальний закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах доводів апеляційної скарги захисника, перевірив викладені у ній доводи, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував таке своє рішення, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів підтверджує вину ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 369 ч. 1 КК України.

Апеляційний суд вказав, що зібрані у справі докази, які місцевий суд поклав в основу обвинувального вироку, є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та у своїй сукупності в достатній мірі підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені при формулюванні обвинувачення ОСОБА_6 та визнані місцевим судом доведеними.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції зокрема зазначив, що на відеозаписах з нагрудних камер зафіксовано як ОСОБА_6 , тримаючи в руках грошові кошти, безпосередньо після оголошення йому результатів тесту на алкоголь 1,43 проміле та повідомлення про складання щодо нього адміністративного протоколу, самостійно ініціює пропозицію «вирішити питання на місці» - спочатку в сумі 100, а потім 200 доларів США. Такі дії, на думку колегії суддів апеляційного суду, свідчать про чітке усвідомлення ОСОБА_6 здійснення ним адміністративного правопорушення та його намагання уникнути відповідальності шляхом підкупу службової особи, а тому доводи апеляційної скарги захисника про відсутність умислу в ОСОБА_6 на надання неправомірної вигоди службовій особі визнані апеляційним судом безпідставними.

Апеляційний суд зазначив, що пропозиція ОСОБА_6 передати 200 доларів США готівкою працівникові поліції на узбіччі дороги після виявлення керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, без подальшого оформлення будь-яких документів не може розцінюватися інакше як спроба уникнення притягнення до відповідальності шляхом підкупу, а тому визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 лише намагався сплатити штраф на місці. Крім того, апеляційний суд зазначив, що штрафи в Україні сплачуються виключно у національній валюті і це було відомо ОСОБА_6 , що він підтвердив безпосередньо у судовому засіданні.

Відхилив апеляційний суд і доводи сторони захисту про те, що працівник поліції не мав повноважень приймати рішення щодо сплати штрафу на місці, оскільки вони не спростовують наявність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч. 1 КК України. Апеляційний суд вказав, що працівник поліції мав повноваження фіксувати факт адміністративного правопорушення, проводити огляд, оформлювати відповідні матеріали та складати адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП і саме на ці його повноваження була спрямована пропозиція неправомірної вигоди ОСОБА_6 , з метою схилити службову особу до невчинення передбаченої законом процесуальної дії, тобто до бездіяльності з використанням службового становища. Згідно частини 1 статті 369 КК України кримінальна відповідальність настає, зокрема, і за сам факт пропозиції службовій особі неправомірної вигоди з метою спонукання її до дії чи бездіяльності, що мало місце в цьому кримінальному провадженні.

При цьому апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи захисника про те, що ОСОБА_6 не розумів змісту зауваження працівника поліції щодо кримінальної відповідальності за ст. 369 КК України, оскільки він є повнолітнім, має водійське посвідчення, неодноразово попереджався про наявність відповідальності за подібні дії, однак, попри це, продовжував наполегливо пропонувати неправомірну вигоду. Незнання конкретного номера статті КК України не звільняє особу від кримінальної відповідальності, передбаченої цією статтею або частиною статті.

Апеляційний суд вказав, що працівники поліції діяли в межах своїх повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», зокрема, повідомили про факт пропозиції неправомірної вигоди ОСОБА_6 , викликали СОГ та сприяли фіксації події. При цьому доводи захисника про невжиття працівниками поліції заходів для негайного припинення злочину, таких як застосування до ОСОБА_6 кайданків чи поміщення його до службового автомобіля визнані безпідставними, оскільки обов`язкового здійснення таких дій вказаний закон не вимагає, а передбачає лише можливість їх застосування виключно у передбачених цим законом випадках.

Щодо відсутності грошових коштів, апеляційний суд вказав, що ця обставина не впливає на правову оцінку дій ОСОБА_6 , оскільки злочин, передбачений ст. 369 ч. 1 КК України, є закінченим з моменту висловлення пропозиції неправомірної вигоди, а тому такі доводи апеляційної скарги захисника також визнав необґрунтованими.

З аудіо та відеозаписів судового засідання Харківського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року вбачається, що усім учасникам судового провадження, в тому числі захиснику ОСОБА_7 та засудженому ОСОБА_6 , було забезпечено можливість виступити на всіх стадіях апеляційного розгляду без будь-яких обмежень або переривань, а тому доводи касаційної скарги про те, що в цьому судовому засіданні апеляційного суду головуючий суддя ОСОБА_16 перебив виступ захисника ОСОБА_7 є безпідставними. Головуючий суддя-доповідач ОСОБА_16 діяв відповідно до вимог ст. 405 321 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив її доводи

про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які в цій частині аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370 419 КПК України, в ній зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою та викладено докази, що спростовують її доводи.

Відповідно до практики ЄСПЛ у випадку, коли підсудний заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції, мають визнаватися недопустимими. (п. 133-135 рішення у справі «Худобін (Khudobin) проти Російської Федерації» від 26 жовтня 2006 року, п. 60 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року).

Якщо обвинувачені висувають аргумент про підбурювання, внутрішньодержавні суди зобов`язані розглянути його в рамках змагальної, ретельної, всебічної і переконливої процедури, при цьому на сторону обвинувачення покладається тягар доведення відсутності підбурювання. (п. 55 рішення у справі «Носков и Нефедов проти Росії» 30 жовтня 2014 року).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ні під час досудового розслідування, ні під час розгляду цього кримінального провадження судами попередніх інстанцій сторона захисту не вказувала про те, що ОСОБА_6 провокували на здійснення пропозиції неправомірної вигоди працівнику поліції, така версія не розглядалася судами попередніх інстанцій, а тому такі доводи касаційної скарги захисника щодо незаконності судових рішень з цих підстав також є необґрунтованими.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини події за участю ОСОБА_6 , а також позицію сторони захисту про те, що дії останнього були спрямовані на бажання сплатити штраф на місці, які підтверджують ініціативність дій саме ОСОБА_6 щодо надання грошових коштів працівникам поліції, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги про те, що мала місце провокація злочину безпідставними і необґрунтованими.

Крім того, у цій справі сторона захисту заперечує факт вчинення ОСОБА_6 злочину, а відповідно до практики Європейського суду з прав людини цей суд визнає необґрунтованими та не розглядає по суті заяви щодо провокації злочину, коли заявник заперечує факт вчинення ним злочину та одночасно заявляє

про провокацію на його вчинення (рішення у справі «Берлізев проти України»

від 08 липня 2021 року).

У цій справі ЄСПЛ визнав непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували вчинити злочин. Захист

від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.

За таких обставин доводи касаційної скарги щодо провокації ОСОБА_6 з боку працівників поліції є необґрунтованими.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 369 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

Суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог ст. 10 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений є винним у його вчиненні.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 за ст. 369 ч. 1 КК України покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 гривень, за своїм видом та розміром є необхідними та достатніми для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених ним дій, їх небезпечності та відомостям про його особу.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника, скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 436 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3